Юля, 22, з Харкова, переїхала у Краків у травні 2023. Навчається на магістратурі у Ягеллонському університеті, працює part-time у стилізованій кав'ярні у Казімєжі. У 2026 розмовляє польською з українським акцентом, який польські хлопці вважають «симпатичним».
«У 2025 я була на апці. Сама, після того, як мій попередній хлопець повернувся в Україну і ми не витримали відстані. Я, чесно кажучи, шукала що завгодно, щоб не почувати себе самотньою на тижні.»
Матч у жовтневому дощі
«Це було 14 жовтня, неділя, вечір, дощ. Я лежала на дивані у своїй маленькій студії на Meiselsa. Матч з Олесем — українець, теж 22, з Луцька, приїхав у Краків рік тому, працює у IT. У біо було написано „вмію варити борщ, не вмію водити авто“. Я подумала — ну хоча б чесно.»
«Перший меседж — від мене. „Борщ — з капустою чи без?“. Він відповів: „з буряком, це ж очевидно“. І ми написали 4 години поспіль.»
Перше побачення — понеділок, Plac Nowy
«Ми зустрілись наступного вечора на Plac Nowy, у центрі Казімєжу. Пили крафтове пиво у Awaryjny. Холодно було, але цілу годину ми стояли надворі біля столика, бо всередині було повно. Не хотілось йти всередину, щоб не ламати ритм розмови.»
«Він говорив про Луцьк, свою сестру, переживання за мама, яка ще там. Я говорила про Харків, свого дідуся, якого не бачила вже три роки. Ми обоє плакали через хвилин 15. Це звучить сильно, але для українців за кордоном це норма — у перший вечір знайомства.»
Місяць інтенсивно, потім відпочинок
«Перший місяць ми бачились майже щодня. У моїй студії, у нього на Salwator, у різних кав'ярнях Казімєжу. Забагато, як я потім зрозуміла.»
«На 35-й день я сказала: „Олесю, давай трохи видихнемо. Ми у стані, коли ми або проведемо разом решту життя, або випалимось через тиждень“. Він погодився.»
«Тиждень ми бачились тільки двічі. Це був важкий тиждень, але потрібний. Ми зрозуміли, що можемо один без одного.»
Знайомство з діаспорою
«У листопаді він представив мене своїм українським друзям у Кракові — така невелика група, зустрічаються раз на два тижні у Alchemii. Їх восьмеро, усі 22-28, усі переїхали після 2022. Вони прийняли мене відразу.»
«Це важлива частина. Коли ти українець у Кракові, твій партнер бере тебе не тільки у власне життя, а у цілу діаспору. Ти ніби вписуєшся у нову родину».
Різдво окремо — перший тест
«У грудні він полетів у Луцьк на Різдво, я залишилась у Кракові — у мене не було сили їхати додому у прифронтовий Харків. Це було 12 днів окремо. Я думала, буде важко. Було нормально.»
«Ми дзвонились щодня, але не нав'язливо. 20-30 хвилин. Він показував мені свого батька і мене знайомив по відео. Я познайомилась з його мамою — це було моментально, без формальностей.»
Пропозиція подорожі
«У кінці січня він сказав: „я хочу поїхати з тобою кудись далі, ніж Краків. Ти готова на Словенію у березні?“. Я сказала — так, якщо у тебе бюджет, бо у мене паралельно магістратура.»
«Ми розділили витрати 50/50 по факту. Він орендував машину, я сплатила Airbnb. Обоє купили квитки окремо, обмінялись чеками.»
Словенія у березні
«Ми поїхали у Любляну на чотири дні, потім у Блед на два. Це була перша подорож разом. І перший серйозний тест.»
«У першу ніч ми посварилися, бо я не могла знайти ключі від квартири, а він сказав „ти завжди все гасиш“. Я злякалась — ми ще ніколи так не говорили. Я вийшла на балкон, плакала, потім повернулась і сказала: „Олесь, ти не маєш права говорити „завжди“. Нам ще чотири місяці.“»
«Він вибачився. Сильно, щиро, без захисту. Я побачила тоді, що у складних моментах він здатний визнати помилку. Це було ключовим.»
Блед — вирішальний момент
«На Бледі ми піднялись до церкви на острові. Я гребла, він гребав — ми мінялися. Він сказав: „Юлю, я думаю, що ми довго разом будемо“. Не обіцянка, не освідчення. Просто прогноз.»
«Я сказала: „я теж так думаю. Але не будемо квапитись. Спочатку літо в Кракові, потім подивимось.“»
Де вони зараз (квітень 2026)
«Ми разом 6 місяців. Я живу у своїй студії, він у своїй. Ми не плануємо з'їжджатись, бо у нас обох магістратура закінчується у червні, і ми ще не знаємо, де житимемо далі.»
«Влітку плануємо поїхати у Лісабон — до моєї подруги, яка там у стартапі. Ще одна подорож. Якщо вона пройде добре — думаємо про спільну квартиру у вересні.»
Що Юля каже українцям за кордоном
«Перше — знайомтесь з українцями у новому місті. Не обов'язково заради кохання, але заради спільноти. Ми всі сумуємо за домом, і коли поруч той, хто розуміє — легше.»
«Друге — не поспішайте з'їжджатись через економію. У Кракові ренти теж високі, але ми з Олесем з'їзд відкладаємо, бо це не треба зараз. Кожен має свій простір, де він себе почуває вдома.»
«Третє — перша спільна подорож рятує або ламає. Не пропускайте її. Якщо не розумієте, куди рухаєтесь — попросіть у партнера чотири дні окремо у чужому місті. Ви все зрозумієте.»
«Четверте — говоріть про свою країну, про свою тугу. Не ховайте це. Партнер, який не розуміє, чому ти плачеш 24 лютого — не твій партнер.»
Остання деталь
«Я сьогодні у кав'ярні пишу це, вітрина дивиться на площу Изаака. Олесь приїде за 20 хвилин на своєму велосипеді. Ми підемо пити глінтвейн, хоча весна вже. Це наша традиція — глінтвейн до квітня. Ми вигадали її на восьмому побаченні, і ще тримаємо.»
«Якщо тобі 22, ти у Кракові, сама після переїзду — не здавайся. Ти можеш знайти свою людину. Головне — не перестати шукати і не перестати довіряти.»
